Авторское право

3Информация о регулировании авторского права в Украине.
1.
5. З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України, Книга четверта якого має назву «Право інтелектуальної власності». Тому усі спеціальні закони з інтелектуальної власності, а також ті, що містять норми стосовно права інтелектуальної власності, будуть найближчим часом приведені у відповідність до цього фундаментального законодавчого акта.


 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=8&nreg=435-15


6. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. дає перелік об`єктів творчості, на які поширюється авторське право.


http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3792-12



30. Договір авторського замовлення http://svetase.livejournal.com/ (ФОРМА).

Основною правовою формою використання творів науки, літератури і мистецтва є цивільно-правові договори, які дістали назву авторських.

Використання твору автора іншими особами здійснюється відповідно до ст. 29 Закону України «Про авторське право і суміжні правові на підставі авторського договору».

За таким договором автор зобов'язаний створити і передати замовлений твір або передати готовий твір для використання, а користувач зобов'язаний використати або почати використання твору передбаченим договором способом в обумовленому ним обсязі, у визначений строк і виплатити автору встановлену договором винагороду.

41. цивільно-правовий договір - домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК).

97. Органи, до яких слід звертатися в разі виявлення порушника прав на об'єкт права інтелектуальної власності

Основною проблемою в сфері інтелектуальної власності е забезпечення ефективного функціонування механізмів захисту прав.

Чинне законодавство України надає власникам прав інтелектуальної власності декілька можливих шляхів захисту своїх прав.

У першу чергу - це судовий захист, право на який гарантовано Конституцією України. Власник прав може звернутися за захистом своїх порушених прав до суду.

Також чинне законодавство України надає можливість звернутися до Міністерства внутрішніх справ України, Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, Державної митної служби України, Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Антимонопольного комітету України тощо.

У складі Державного департаменту інтелектуальної власності створений підрозділ державних інспекторів з питань інтелектуальної власності. Робота цього підрозділу спрямована на забезпечення систематичного державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання законодавства у сфері інтелектуальної власності.


98. Кодекс України про адміністративні правопорушення  Стаття 51-2 Порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=80731-10 

99. З 1 березня 2003 р. у Вищому господарському суді України та в апеляційних господарських судах почали діяти спеціалізовані судові палати з розгляду справ у господарських спорах, пов'язаних із захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності. Запроваджено також відповідну спеціалізацію суддів у місцевих господарських судах.


100. Захист інтересів автора та його правонаступника в Україні і за кордоном здійснює Державний департамент інтелектуальної власності України. Він наділений широкими повноваженнями і здійснює представництво та захист інтересів усіх авторів, у тому числі й іноземних. На прохання авторів ДДІВ України захищає їхні інтереси у взаємовідносинах із видавництвами, збирає від усіх видовищних підприємств винагороду за публічне виконання творів на території України і за кордоном та виплачує її авторам чи їх правонаступникам.

101. Особи, які мають авторське право чи суміжні права, можуть вимагати:

- відновлення положення, що існувало до порушення прав, і припинення дій, що порушують авторське право чи суміжні права або створюють загрозу його порушення;

- визнання авторського права чи суміжних прав;

- відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду;

- стягнення доходу, одержаного порушником внаслідок порушення авторського права і суміжних прав, замість відшкодування збитків;

- виплати компенсації в сумі від 5 до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених законодавством України, що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

- вжиття інших, передбачених законодавчими актами, заходів, пов'язаних із захистом авторського і суміжних прав.

Зазначені в пунктах 3-5 заходи вживаються за вибором особи, що має авторське право чи суміжні права.

У разі відмови порушника виконати рішення суду про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, на нього може бути накладений штраф у розмірі 10 відсотків від суми, присудженої судом на користь позивача.

Контрафактні примірники твору або фонограми, матеріали і обладнання, що використовувались для їх відтворення, судом можуть бути конфісковані Проте контрафактні примірники творів чи фонограм можуть бути передані позивачеві на його прохання. Не затребувані позивачем контрафактні примірники твору чи фонограми, а також матеріали і обладнання, що використовувались для їх відтворення, за рішенням суду підлягають знищенню.

102. http://www.wipo.int/portal/index.html.ru
ВСЕМИРНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЙ СОБСТВЕННОСИ

На сьогодні найбільш авторитетною організацією є Всесвітня організація інтелектуальної власності. Фактично вона була започаткована ще в 1883-1886 рр., коли були прийняті відповідно Паризька конвенція про охорону промислової власності і Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів.

14 липня 1967 р. у Стокгольмі була підписана конвенція, якою утворювалася Всесвітня організація інтелектуальної власності. Вона набрала чинності в 1970 р.

У грудні 1974 р. ВОІВ набула статусу спеціалізованої установи Організації Об'єднаних Націй.

Конвенція поставила перед ВОІВ такі завдання:

- сприяти охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом співробітництва між державами і, у конкретних випадках, у взаємодії з будь-якою іншою міжнародною організацією;

- забезпечувати адміністративне співробітництво між створеними союзами в галузі охорони інтелектуальної власності.

Сприяючи охороні інтелектуальної власності в усьому світі, ВОІВ заохочує укладання нових міжнародних договорів і удосконалення національних законодавств, важливою ділянкою її діяльності є надання технічної допомоги країнам, що розвиваються. В обов'язки ВОІВ входить збирання і розповсюдження інформації, організація роботи відповідних служб, які займаються забезпеченням охорони винаходів, знаків і промислових зразків, якщо таку охорону бажають одержати одночасно в кількох країнах, сприяння розвитку інших видів адміністративного співробітництва між державами-членами.

У сфері адміністративного співробітництва ВОІВ централізує адміністративне управління союзами в Міжнародному бюро в Женеві, яке є секретаріатом ВОІВ, а також здійснює контроль за таким управлінням через свої органи.

На 1 січня 1995 р. ВОІВ виконувала адміністративні функції майже усіх Союзів і договорів, що стосуються інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 1 Угоди ВОІВ з Організацією Об'єднаних Націй ВОІВ відповідає за здійснення необхідних дій, передбачених Конвенцією, якою вона була утворена, а також договорами і угодами, адміністративні функції яких вона виконує. ВОІВ несе також відповідальність за розвиток інтелектуальної діяльності і сприяє передачі технологій, які стосуються промислової власності, країнам, що розвиваються, з метою прискорення їх економічного, соціального і культурного розвитку.

При виконанні своїх функцій ВОІВ керується завданнями міжнародного співробітництва з метою розвитку; повною мірою використовуючи досягнення інтелектуальної діяльності, сприяє більш широкому використанню інтелектуальної власності для заохочення національної творчої діяльності.

Органи ВОІВ.

ВОІВ має три керівні органи, які засновані в межах Конвенції:

1. Генеральна Асамблея.

2. Конференція.

3. Координаційний комітет. На 1 січня 1995 р. членами Комітету були 58 країн).

102. Основою міжнародної системи інтелектуальної власності є 22 угоди, 16 з яких регулюють правовідносини у сфері промислової власності та 6 - у сфері авторського права і суміжних прав.

Найбільш важливими з них є:

– Паризька Конвенція про охорону промислової власності;

– Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків;

– Договір про патентну кооперацію;

– Лісабонська угода про охорону місць походження та їх міжнародну реєстрацію;

– Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів;

– Договір ВОІВ по авторському праву;

– Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення тощо.

Адмініструє ці договори Всесвітня організація інтелектуальної власності, що була заснована у 1967 р. на Дипломатичній конференції у Стокгольмі. У 1974 р. ВОІВ отримала статус однієї з 16-ти спеціалізованих організацій ООН. На сьогодні членами ВОІВ є 179 держав, у тому числі і Україна. Штаб-квартира ВОІВ знаходиться у Швейцарії.

Україна ратифікувала 18 угод з двадцяти двох.


104. Автор може передати право на використання свого твору як на території України, так і за її межами будь-яким громадянам і юридичним особам, у тому числі іноземним. У більшості випадків контрагентами авторів, як правило, є юридичні особи - державні, громадські, кооперативні та інші організації будь-якої форми власності, які можуть використовувати твір у той чи інший спосіб. Проте в деяких авторських договорах контрагентом автора можуть бути і громадяни, наприклад замовник у договорі художнього замовлення. Будь-який громадянин може укласти договір із художником або скульптором про створення певного твору. Але у видавничих, постановочних, сценарних та деяких інших авторських договорах контрагентами авторів є, як правило, юридичні особи.

Авторські договори з іноземними авторами укладаються за участю Державного агентства України з авторських і суміжних прав.

201. Порушення майнових прав зумовлює обов'язок порушника відшкодувати автору завдані збитки.

Особи, які мають авторське право чи суміжні права, можуть вимагати:

1. відновлення положення, що існувало до порушення прав, і припинення дій, що порушують авторське право чи суміжні права або створюють загрозу його порушення;

2. визнання авторського права чи суміжних прав;

3. відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду;

4. стягнення доходу, одержаного порушником внаслідок порушення авторського права і суміжних прав, замість відшкодування збитків;

5. виплати компенсації в сумі від 5 до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених законодавством України, що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

6. вжиття інших, передбачених законодавчими актами, заходів, пов'язаних із захистом авторського і суміжних прав.

202.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБ'ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАНОЇ ВЛАСНОСТІ

1.1. Комп'ютерна програма як об'єкт авторського права

1.2. Законодавча база у сфері авторського права

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНІ НАВИЧКИ ОЦІНКИ ОБ'ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

2.1. Оцінка об'єктів інтелектуальної власності на прикладі ТОВ «Караван»

2.2. Оцінка вартості об'єкта інтелектуальної власності на прикладі комп'ютерної програми

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку економіки ключовим фактором успіху будь-якої організації є контроль над її активами. Для цього керівництву компанії необхідно володіти інформацією о сьогоднішній та прогнозній ринковій вартості активів та іншої сукупності технологічної інформації. Тільки маючи подібну інформацію в повному обсязі, можна ефективно управляти майновим комплексом підприємства, під яким розуміється сукупність таких дій, як модернізація, реконструкція, ліквідація, купівля,продаж активів у разі прогнозуємої негативної зміни їх вартості та недостатньої їх віддачею.

Цю інформацію можна отримати, провівши оцінку активів як матеріальних, так і нематеріальних, з допомогою незалежних оцінювачів, які використовують у своїй діяльності найновіші методи вартісного аналізу активів.

Інтелектуальна власність як об'єкт оцінки - виключне право громадянина або юридичної особи на результати інтелектуальної діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції, виконуваних робіт або послуг (фірмове найменування, товарний знак, знак обслуговування та т. п.).

Мета даної роботи - дослідження методології оцінки об'єкта інтелектуальної власності, який вноситься в статутний капітал компанії або створюваний компанією.

Актуальність даної роботи - у зв'язку зі стрімким та поглибленим розвитком інформаційних технологій, використовуючи їх у повсякденному житті, на сьогодні важливо знати вартісну оцінку типових об'єктів інтелектуальної власності.

авторський право комп'ютерний

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБ'ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАНОЇ ВЛАСНОСТІ

1.1. Комп'ютерна програма як об'єкт авторського права

Інтелектуальна власність (скорочено «ІВ», англ. intellectual property) -- у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших галузях.

Але більш доцільним визначення інтелектуальної власності через зазначення об'єктів ІВ:

-- авторські права (літературні твори, комп'ютері програми, бази даних, карти, фотографічні твори);

-- суміжне право;

-- право промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, товарні знаки);

-- фірмові та комерційні найменування;

-- географічні зазначення;

-- сорта рослин та породи тварин;

-- топографії інтегральних мікросхем;

-- комерційна таємниця;

Законодавство, яке визначає права на ІВ, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством.

Розглянемо детальніше авторське право.

Авторське право (скор.: АП, англ. copyright) -- набір виключних прав, які дозволяють авторам отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. АП історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва; нині АП поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп'ютерні програми, бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні креслення.

Авторське право є ключовою галуззю права інтелектуальної власності; воно призначене захищати лише зовнішню форму вираження об'єкту (твір, малюнок, збірник, фотографія та інше), тобто їх «матеріальне втілення». Авторське право не може використовуватись для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані у творі. Іншими словами, якщо ви придумали новий та зручний спосіб зав'язування шнурків на взутті, новий спосіб приготування яєчні або новий склад розчину для надування мильних пузирів і видали брошури, у якій було описано ці способи -- то авторське право захищатиме лише текст брошур, а не винайдені вами способи та речовину. Детальніше цю базову концепцію авторського права буде проаналізовано нижче.

В основі систематизації комплексу прав, які охоплюється поняттям «авторське право», лежить їх розподіл на майнові та немайнові. Ці два види прав відрізняються один від одного тим, що майнові права автор може передати третій особі, а немайнові права автора є його невід'ємними правами і тому не можуть бути передані будь-кому іншому. Строк тривалості немайнових прав не обмежується, строк тривалості майнових прав встановлюється міжнародними договорами та національним законодавством.

В Україні немайнові АП можуть належати виключно фізичній особі. В англійській мові цей вид прав має назву non-proprietary rights або moral rights. У французькій мові цьому виду прав відповідає droit moral. До немайнових прав належать права:

· бути визнаним автором твору (право авторства);

· дозволяти або забороняти використання твору під справжнім ім'ям автора, псевдонімом або без зазначення імені, тобто анонімно (право на ім'я);

· дозволяти або забороняти оприлюднення твору у будь-якій формі включно із правом відкликати твір у будь-який момент до оприлюднення (право на оприлюднення);

· захищати твір, включно із його назвою від будь-якого викривлення, що може нанести шкоду честі та гідності автора (право на захист репутації).

До майнових прав належать права дозволяти та забороняти:

· відтворювати твір (право на відтворення);

· поширювати екземпляри твору будь-яким способом (право на поширення);

· імпортувати екземпляри твору у цілях розповсюдження (право на імпорт);

· здійснювати публічну демонстрацію або виконання твору (право на публічну демонстрацію або публічне виконання);

· публічно сповіщувати твір для загального доступу шляхом передання у ефір або по кабелю чи за допомогою інших аналогічних засобів або таким чином, що будь-яка особа може мати до нього доступ в інтерактивному режимі із будь-якого місця у будь-який час на власний вибір (право на публічне сповіщення);

· перекладати твір (право на переклад);

· дописувати, домальовувати, аранжувати або іншим способом переробляти твір (право на переробку).

Список об'єктів авторського права:

· Літературний твір

· Музичний твір

· Твір образотворчого мистецтва

· Твір декоративно-прикладного мистецтва

· Твір архітектури

· Твір картографії

· Фотографічний твір

· Складений твір

· База даних

· Комп'ютерна програма

· Аудіовізуальний твір

· Сценічний твір

· Твір в області науки

· Твір у перекладі

· Твір у переробці

Розглянемо детальніше такий об'єкт авторського права, як комп'ютерна програма.

Комп'ютерна програма - це послідовність інструкцій, призначених для виконання пристроєм управління обчислювальної машини. Найчастіше образ програма зберігається у вигляді виконуваного модуля (окремого файла або групи файлів). З цього образу, який знаходиться як правило на диску, виконувана програма в оперативній пам'яті може бути побудована програмним завантажувачем. В залежності від контексту, розглянутий термін належати також й до вихідних текстів програми.

Разом з процедурами та правилами, а також документацією, які відносяться до функціонування систем обробки даних, програми складають програмне забезпечення. В системному програмуванні існує більш формальне визначення програми як розташованих в оперативній пам'яті комп'ютера даних та машинних кодів, які виконуються процесором для досягнення деякої мети. Тут підкреслюються дві особливості: знаходження програми в пам'яті та її виконання процесором.

Процес створення комп'ютерних програм має назву «програмування», а людей, які займаються цим видом діяльності називають програмістами. При розробці програм в них часто проникають помилки. Програма містить помилки, якщо для деяких даних вона дає збій, відмови або неправильні результати.

Процес пошуку та виправлення помилок в програмах має назву «налагодження». Кількість помилок в програмах зазвичай заздалегідь невідомо. Тому й невідома тривалість налагодження програм. Програма (алгоритм) не містить помилок, якщо вона дає вірні результати для всіх допустимих даних.

Запис вихідних текстів програм за допомогою мов програмування полегшує розуміння та редагування людиною. Тому допомагають коментарі, допустимі у синтаксисі більшості мов. Для виконання на комп'ютері готовий текст програми перетворюється (компілюється) в машинний код.

Програми з загальнодоступними вихідними текстами називаються відкритими. Комп'ютерні програми являються об'єктами авторського права. Автори та правовласники програм мають право обмежувати доступ до вихідних текстів програм, які являються їх інтелектуальною власністю.

Деякі мови програмування дозволяють обходитися без попередньої компіляції програми та переводять її в інструкції машинного кода безпосередньо під час виконання. Цей процес називається динамічною компіляцією та він дозволяє добитися більшої переносимості програм між різними апаратними та програмними платформами при збереженні багатьох полюсів компіляції.

Інтерпретовані програми, для яких як правило не застосовується процес компіляції і які інтерпретуються операційною системою або спеціальними програмами-інтерпретаторами, називаються скриптами або «сценаріями».

Вихідні тексти комп'ютерних програм в більшості мов програмування складаються зі списку інструкцій, які точно описують закладений алгоритм. Подібний підхід в програмуванні називається імперативним. Але застосовуються й інші методології програмування. Наприклад, опис вихідних та необхідних характеристик обробляємих даних та надання вибору підходящого алгоритму вирішення спеціалізованій програмі-інтерпретатору такий підхід називається декларативний програмуванням. Також, застосовуються функціональне та логічне програмування.

Більшість користувачів комп'ютерів використовують програми, призначені для виконання конкретних прикладних задач, таких як підготовка та оформлення документів, математичні обчислення, обробка зображень та т. п. Відповідні програмні засоби називають прикладними програмами або прикладним програмним забезпеченням. Управління компонентами обчислювальної системи та формування середовища для функціонування прикладних програм бере на себе системне програмне забезпечення, найбільш важливою складовою якого є операційна система.

1.2. Законодавча база у сфері авторського права

Авторське право надає творцям творів щодо результатів їх діяльності ряд прав особистого й майнового характеру; встановлює порядок використання охоронюваних творів; визначає випадки, коли твір можна використовувати без згоди автора; встановлює вимоги до договору, який повинен бути з укладений з автором; встановлює певні гарантії дотримання прав і законних інтересів автора; визначає, що є порушенням авторських прав, і закріплює способи захисту порушених авторських прав. Українське законодавство передбачає такі, описані нижче, способи захисту.

Цивільно-правовий -- полягає у відновленні порушених прав та компенсації збитків шляхом звернення з позовом до суду. Відповідно до положень статті 432 Цивільного кодексу України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

-- застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

-- зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

-- вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів;

-- вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;

-- застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

-- опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення. (Стаття 432 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1111-V (1111--16) від 31.05.2007).

Адміністративно-правовий -- полягає застосуванні до порушника авторських прав норм адміністративного законодавства, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стаття 51--2 КУпАП (порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності): "Незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп'ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, -- тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення». (Кодекс доповнено статтею 51--2 згідно із Законом N 4042--12 від 25.02.94, із змінами, внесениим згідно із Законом N 55/97-ВР від 07.02.97, в редакції Закону N 2362-III (2362--14) від 05.04.2001 ).

Стаття 164--9 КУпАП (незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних): «Розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, упаковки яких не марковані контрольними марками або марковані контрольними марками, що мають серію чи містять інформацію, які не відповідають носію цього примірника, або номер, який не відповідає даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, -- тягне за собою накладення штрафу від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних.

Та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, -- тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних». (Кодекс доповнено статтею 164 -- 9 згідно із Законом N 1587-III (1587 -- 14) від 23.03.2000, в редакції Закону N 1098-IV (1098 -- 15) від 10.07.2003).

Стаття 164--13 КУпАП (порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва): «Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва, -- тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». (Кодекс доповнено статтею 164--13 згідно із Законом N 2953-III (2953--14) від 17.01.2002)

Кримінально-правовий -- застосовується щодо фізичної, осудної особи, яка досягла віку кримінальної відповідальності, у разі вчинення нею суспільно-небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Стаття 176 КК України (порушення авторського права і суміжних прав):

«1. Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, -- караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, -- караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, -- караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення.

Примітка. У статті 176 цього Кодексу матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі -- якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян,а завданою в особливо великому розмірі -- якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян». (Стаття 176 в редакції Закону N 850-IV (850--15) від 22.05.2003; із змінами, внесеними згідно із Законами N 3423-IV (3423--15) від 09.02.2006, N 1111-V (1111--16) від 31.05.2007). Стаття 203--1 КК України (незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва):

a. Незаконне виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізація та переміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних розмірах, -- карається штрафом від однієї до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва.

b. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або вчинені у великих розмірах, -- караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва.

Примітка. Під значним розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у двадцять разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; під великим розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у сто разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян».
(Кодекс доповнено статтею 203--1 згідно із Законом N 2953-III (2953--14) від 17.01.2002; в редакції Закону N 2734-IV (2734--15) від 06.07.2005)

Досліджуючи тему, стали зрозумілими певні тонкощі, пов'язані із застосуванням норм права, до яких вдаються деякі автори творів, підприємці, які мають у своєму статутному капіталі нематеріальні активи.

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНІ НАВИЧКИ ОЦІНКИ ОБ'ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

2.1. Оцінка об'єктів інтелектуальної власності на прикладі ТОВ «Караван»

Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Караван" (надалi - Компанiя), створено згiдно рiшення Зборiв засновникiв Протокол №1 вiд 20.01.03 р. зареєстроване Оболонською районною в м. Києвi державною адмiнiстрацiєю 03 лютого 2003 р., номер запису про включення вiдомостей про юридичну особу до ЄДР 1 069 120 0000 004901, iдентифiкацiйний код юридичної особи 32307835, створено на пiдставi Закону України "Про господарськi товариства", Закону України "Про пiдприємства в Українi", Закону України "Про пiдприємництво" та iнших нормативних актiв. Засновниками Компанiї виступили ТОВ «Вiста» (99%) i Шутий О.М. (1%) Станом на 01.01.2007 100% статутного капiталу Компанiї знаходиться у власностi засновникiв Компанiї. ТОВ «Караван» (Київ) входить в юридично неоформлену групу компанiй «Караван» (ГК «Караван»). Компанія почала свою дiяльнiсть в 2003 роцi, коли було введено в експлуатацiю торгiвельно-розважальний центр «Караван» (ТРЦ «Караван»). ТОВ «Караван» є управляючою компанiєю продуктового гiпермаркета «Караван» в рамках ТРЦ «Караван» в м. Києвi i в м.Харковi, супермаркета «Караван» в м.Харковi, а також майбутнiх продуктових супермаркетiв i гiпермаркетiв «Караван» в iнших регiонах України.

Емiтент не має фiлiалiв та представництв. Особливiстю органiзацiї гiпермаркетiв є те, засновником в них виступає ТОВ "Караван" м.Київ, а операторами гiпермаркетiв є операцiйнi компанiї. Станом на 31.12.2006р ТОВ"Караван" є засновником у: 1) ТОВ"Караван iндустрiальний" - 99% 2) ТОВ"Караван Харкiв" - 99% 3) ТОВ"Караван Харкiв-Плюс" - 99% 4) ТОВ"Караван Чернiвцi" - 99%

Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Караван" функцiонує на законних засадах i в своїй дiяльностi керується чинним законодавством та засновницькими документами. Станом на 31.12.2006 року Статутний фонд ТОВ "Караван" сформований у розмiрi 18 500 грн. Заявлений статутний фонд сплачено (сформовано) повнiстю. Статтi Балансу ТОВ "Караван" станом на 31.12.2006 року та показники "Звiту про фiнансовi результати" за 2006 рiк вiдповiдають даним бухгалтерського облiку та спiвставнi мiж собою. Фiнансовий звiт у всiх суттєвих аспектах достовiрно подає фiнансову iнформацiю про Товариство згiдно з нормативними вимогами щодо органiзацiї бухгалтерського облiку та звiтностi в Українi. Товариство станом на 31.12.2006 року має хороший майновий стан, пiдприємство, в цiлому, лiквiдне та фiнансово стiйке, має непоганi показники рентабельностi, але воно залежне вiд зовнiшнiх джерел фiнансування. Аудитор висловлює думку, щодо вiдповiдностi вартостi чистих активiв Товариства вимогам дiючого законодавства. Аналiз аудитора показав, що воно має змогу покращувати фiнансово- господарський стан та ефективнiсть дiяльностi.

Облiк основних засобiв та нематерiальних активiв ведеться у вiдповiдностi до вимог П(С)БО 7 та 8. Пiдприємство застосовує норми нарахування амортизацiї передбаченi податковим законодавством. Довгостроковi фiнансовi iнвестицiї облiковуються за методом участi в капiталi пiдприємств . Облiк виробничих запасiв ведеться по мiсцях зберiгання та матерiально-вiдповiдальних особах. Облiк, визнання та первiсна вартiсть запасiв здiйснюється вiдповiдно до вимог П(С)БО 9 Запаси. Оцiнка запасiв пiд час їх вiдпуску чи iншого вибуття проводиться за методом FIFO.

Всього за 2006 рiк об'єм реалiзацiї продукцiї, послуг та робiт ТОВ «Караван» становив - 425 500,1 тис. грн. Україна увiйшла до трiйки найпривабливiших країн в свiтi щодо перспектив розвитку торгових мереж. Динамiка розвитку роздрiбної торгiвлi в Українi бiльша нiж темпи зростання ВВП i доходiв нашого населення. На сьогоднi на ринку рiтейлнгу з одного боку вiдбуваються процесi зростання власних нацiональних мереж iз значним iнновацiйним та органiзацiйним потенцiалом, а з iншого боку розпочато велику експансiю iноземних великих торгiвельних мереж, таких як МЕТRО, «Патерсон», «Перекрёсток» (мережа гiпермаркетiв «Карусель»), та iншi. В даний час, асортимент бiльшостi дистриб'юторiв i ринку в цiлому можна вважати сталим, основнi об'єми продажiв забезпечують вiдомi бренди. Ринок продовольчих товарiв характеризується високим рiвнем привабливостi, в першу чергу за рахунок стабiльностi попиту, високої оборотностi при достатньому рiвнi рентабельностi продажiв. Таке положення не могло не привести до виникнення високого рiвня конкуренцiї. Набирає силу процес витiснення дрiбних гравцiв ринку, основними перевагами яких є цiновi. Ситуацiя на ринку формує вимоги, що ростуть, до рiвня маркетингової пiдтримки збуту. За результатами 2004 року оборот ТОВ Караван складав 35,2 млн. дол. США, що в загальному оборотi роздрiбних мереж України складало 1,74%. За 2005 рiк, чистий оборот компанiї збiльшився майже вдвiчi i склав 56,4 млн. дол. США без збiльшення торгових площ, що показує якiсне збiльшення ефективностi роботи команди гiпермаркету «Караван». В 2006р аналогiчний показник склав 70,3 млн.дол.. США, що на 25% бiльше нiж у попередньому перiодi i це в основному за рахунок гiпермаркету "Караван" у м.Києвi, так як доля вiдкритого супермаркета i гiпермаркета в м.Харковi в загальному товарообiгу не значна. Фактор сезонностi має незначний вплив i пов'язаний з традицiйним коливанням споживацького попиту, (зокрема у перiод свят ), а також у залежностi вiд стану ринку харчових продуктiв ( у тому числi пiдприємств харчової промисловостi). Основними споживачами послуг ТОВ "Караван" є населення України, що купує продукцiю через роздрiбну мережу Основнi конкуренти Емiтента: Основними конкурентами є компанiї роздрiбної торгiвлi мережi «Велика кишеня», з високим рiвнем обслуговування покупцiв, професiональним менеджментом, переважно форматом супермаркета, в планах яких також запуск торгових мереж в форматi гiпермаркета. Мережа супермаркетiв «Амстор», якi також розвиваються в напрямку збiльшення торгових площ, ретельним пiдходом до органiзацiї роботи, пiдвищення уваги до якостi продукцiї та займають стабiльнi позицiї на ринках схiдних регiонiв України. У Харковi основним конкурентом буде мережа супермаркетiв «Таргет», яка займає провiднi позицiї на мiсцевому ринку, має власну систему дистрибуцiї, що, як результат, дозволяє утримувати цiни на вiдносно низькому рiвнi. В Днiпропетровську Емiтент буде конкурувати з мiсцевою мережею Варус, яка має три магазини в форматi супермаркету та використовує великий досвiд аналiтичного пiдходу у використаннi торгових площ та формування асортименту.

Істотних проблем, які впливають на діяльність емітента:

ь полiтичнi ризики;

ь нестабiльнiсть законодавчої бази, можливi змiни в оподаткуваннi та кредитно-фiнансовiй полiтицi держави;

ь погiршення загальної економiчної ситуацiї в Українi;

ь загострення конкурентної боротьби, у тому числi через iноземнi торгiвельнi мережi на ринку України;

ь брак квалiфiкованого персоналу;

ь форс-мажорнi обставини.

ТОВ "Караван" зробив оцiнку основних груп ризикiв, якi можуть виникнути на етапах управлiння i експлуатацiї об"єктiв iнвестування. Зроблений нами детальний аналiз , знання незалежних консультантiв допоможуть звести до мiнiмуму iснуючи ризики i, таким чином, забезпечити довготривалу дiяльнiсть Компанiї. Полiтичнi ризики В останнiй час спостерiгається тенденцiя до полiтичної нестабiльностi, але не дивлячись на її затяжний характер, це суттєво не позначається на купiвельнiй спроможностi населення, особливо по продуктовiй группi, яке вже звикло до такої ситуацiї в країнi i не реагує на будь-якi полiтичнi змiни, особливо це стосується продуктової групи товарiв. Економiчнi ризики Сучаснi тенденцiї розвитку економiки гарантують оптимiстичну оцiнку загального економiчного розвитку країни. Ми впевненi, що зможемо забезпечити задовiльний рiвень економiчного ризику (експлуатацiйного, комерцiйного, кредитного, iнвестицiйного, iноземної валюти, iнфляцiйного, фiнансового та iнших ризикiв) для ведення бiзнеса, дякуючи ретельно продуманої нами концепцiї дiлової дiяльностi. Ми впевненi, що економiчне зростання м.Києва, найбiльш розвиненого економiчного центру України, принесе користь через зростаючий обсяг прямих iноземних iнвестицiй в країну i м.Київ в майбутньому буде опереджувти середнi економiчнi темпи розвитку в Українi. Законодавча середа i iнфраструктурнi ризики На сьогоднiшнiй день постiйно змiнюється українське податкове законодавство, становлячись джерелом ризику. Ми намагаємося уважно редагувати органiзацiйну i юридичну бiзнес-моделi, використовуючи при цьому належнi податковi заходи. Виробничо-технологiчнi ризики В кiнцевому випадку , ми знизили ризики технiчних неполадок Гiпермаркета за рахунок забезпечення безперебiйного електропостачання, а також розвитку нашої власної комунальної iнфраструктури. Ми встановили незалежне джерело енергозбереження i забезпечили iнши комунальнi послуги, щоб захистити клiєнтiв всього Торгово-розважального центру вiд будь-яких незручностей, якi можуть виникнути у зв"язку з порушенням функцiонування мiських комунальних служб. Маркетинговi ризики Входження на ринок України iноземних операторiв магазинiв аналогiчних форматiв. Спад купiвельної спроможностi населення внаслiдок змiни макроекономiчних показникiв та дiй держави. Недостатньо високий рiвень розвитку дистрибуцiї товарiв FMCG та особливо промислових товарiв. Основнi ризики є не надто високими, оскiльки, проводячи досить агресивну рекламну компанiю, маючи глибоке розумiння вiтчизняного ринку, високий рiвень сервiсу, Компанiя зможе утримати iснуючих клiєнтiв, а iз розвитком торгової марки та отриманням економiї за рахунок масштабу представленностi - залучити нових. Лiдерство в цiновiй конкуренцiї дозволить збiльшити привабливiсть магазинiв у випадку спаду купiвельної спроможностi.

Стратегiя розвитку Компанiї полягає в розширеннi торгової мережi шляхом будiвництва (здiйснюється компанiями групи) i отримання в оренду торгових площ (нерухомостi). ТОВ "Караван" самостiйно не здiйснює будiвництво, на його долю припадає лише забезпечення устаткуванням майбутнiх гiпермаркетiв. Устаткування знаходиться на балансi ТОВ "Караван" м.Київ i передається в оренду операцiйним компанiям - гiпермаркетам, в яких ТОВ "Караван" є засновником, в зв'язку з цим Компанiя постiйно вiдчуває нестачу оборотних коштiв, яка компенсується як залученням кредитних ресурсiв так i власними коштами. Залученi кошти Компанiя направляє на наступнi цiлi:

· поповнення оборотних коштiв гiпермаркету «Караван» в м. Києвi

· закупiвлю торгiвельного устаткування i пiдготовку торгових примiщень для органiзацiї дiяльностi гiпермаркета i супермаркета пiд брендом «Караван» в Харковi, Днiпропетровську, Одесi, Запорiжжi, Чернiвцях, Ужгородi, Кривом Розi , Сiмферополi, Херсонi, Донецьку, Миколаєвi.

· закупiвлю нового торгового i технологiчного устаткування для Гiпермаркета «Караван» в м. Києвi, що дозволить збiльшити обсяги реалiзацiї продукцiї i збiльшення оборотного капiталу Гiпермаркета «Караван» в м. Києві

Так як об'єкти інтелектуальної власності (нематеріальні активи) включені до статутного капіталу підприємства, то необхідно знати їх вартість. Розглянемо це у наступному пункті цього розділу.

2.2 Оцінка вартості об'єкта інтелектуальної власності на прикладі комп'ютерної програми

Оцінка вартості комп'ютерних програм та баз даних може бути проведена в наступних цілях:

- Внесення комп'ютерних програм та баз даних в статутний капітал та визначення майнових часток засновників;

- Забезпечення застави;

- Страхування майна;

- Визначення частки комп'ютерних програм та баз даних в намічених до реалізації інвестиційних проектів;

- Визначення економічного ефекту від використання комп'ютерних програм та баз даних;

- Визначення винагороди авторам комп'ютерних програм та баз даних;

- Визначення ціни ліцензійного договору, предметом якого є комп'ютерні програми та бази даних;

- Постановка програм для ЕОМ та баз даних на баланс організації;

- Визначення розміру збитків, які нанесені порушенням виключних прав власника комп'ютерної програми;

- Купівля, продаж, реструктуризація всього підприємства та ін.

Оцінка вартості комп'ютерних програм та баз даних та їх включення в склад активів підприємства дозволяє:

o Збільшити ринкову вартість підприємства;

o Зменшити податок на прибуток;

o Регулювати обсяг амортизаційних відрахувань та створювати фонди на придбання нових об'єктів інтелектуальної власності (тобто гроші залишаються на підприємстві);

o Визначити розмір частки при вкладі в статутний капітал у формі об'єктів інтелектуальної власності;

o Забезпечити облік усіх активів підприємства;

o Оптимізувати співвідношення активів;

o Визначити вартість об'єктів інтелектуальної власності при їх купівлі-продажу;

o Визначити розмір збитку або розмір компенсації з приводу незаконного використання об'єктів інтелектуальної власності при реорганізації, ліквідації або банкрутстві підприємства.

Оцінка ринкової вартості програмного продукту (БД) включає себе наступні етапи:

1. Збір інформації про об'єкт оцінки . На цьому етапі збираються дані про оцінюваний об'єкт та визначаються пов'язані з ним майнові права.

2. Аналіз ринку аналогічних комп'ютерних програм (БД). На цьому етапі відбувається аналіз даних, які характеризують економічні, соціальні та інші фактори, які впливають на ринкову вартість оцінюваного об'єкта інтелектуальної власності. Під час написання звіту про оцінку збираються необхідні дані про стан ринка аналогічних комп'ютерних програм та закономірностей його зміни.

3. Аналіз найкращого та найефективнішого використання. Висновок про найкращий та найбільш ефективний варіант використання комп'ютерної програми робиться на основі зібраної інформації з урахуванням існуючих обмежень, специфіки та типових способів використання подібних об'єктів інтелектуальної власності.

4. Вибір та застосування методів до оцінки об'єкта. Для визначення ринкової вартості оцінюваної комп'ютерної програми розглядаються різні методи, основані на трьох підходах до оцінки (витратному, порівняльному та дохідному). Відбувається аналіз доцільності їх використання в оцінці даної комп'ютерної програми та вибір найбільш надійних в застосуванні методів, на основі яких визначається її ринкова вартість.

5. Висновок про вартість об'єкта та підготовка звіту про оцінку. На цьому етапі всі результати, отримані на попередніх етапах, зводиться воєдино та викладаються у вигляді звіту, дається висновок про підсумкову ринкову вартість об'єкта оцінки.

Підхід до оцінки -- це загальні способи визначення вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності, що базуються на основних принципах оцінки. Вибір підходу до оцінки здійснюється в залежності від конкретного сполучення об'єкта оцінки, мети та обраного для цього виду вартості.

Національним стандартом визначено три підходи до оцінки:

витратний підхід;

порівняльний підхід;

дохідний підхід.

Витратний підхід ґрунтується на обліку принципів корисності та заміщення. Він пропонує визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об'єктів оцінки в поточних цінах і подальше коректування її на суму зносу, тобто за витратами.

Витратний підхід -- єдиний, який можна застосовувати, коли ОПІВ не призначений для одержання доходу або коли через ті чи інші причини ринкову вартість важко визначити двома іншими підходами. Наприклад, коли ОПІВ є унікальними, що продаються дуже рідко або взагалі не продаються. У разі визначення бази для оподатковування витратний підхід є основним при вирахуванні вартості.

Витратний підхід має істотні обмеження під час оцінки ОПІВ зі значним терміном служби через труднощі з виміром величини морального старіння. Крім того, результати підходу на основі активів відбивають вартість повного права власності, тому при оцінці часткових прав власності необхідне коректування отриманих результатів.

Отже, підхід на основі активів для визначення вартості є, з одного боку, корисним елементом процедури визначення ринкової вартості, а з іншого -- єдиним інструментом для певного уявлення про вартісну оцінку унікальних ОПІВ або під час постановки прав на ОПІВ на бухгалтерський облік як нематеріальних активів.

Сутність порівняльного підходу полягає в тому, що вартість прав на ОПІВ визначається шляхом зіставлення цін нещодавніх продажів подібних об'єктів.

Хоча подібний підхід до оцінки, на перший погляд, виглядає досить простим і прямолінійним, його застосування на практиці пов'язано з безліччю труднощів і умовностей. Передусім наявність таких труднощів зумовлена тим, що немає навіть двох абсолютно однакових ОПІВ. Країна, вид ОПІВ, термін правової охорони, склад авторів, умови фінансування, час продажу -- от лише деякі з позицій, за якими, як правило, об'єкти мають відмінності. Причому деякі відмінності можуть змінювати свій внесок відповідно до зміни ринкової ситуації.

Ще однією перешкодою до застосування цього підходу є необхідність враховувати угоди, що відповідають визначенню ринкової вартості, тобто ті, на які не вплинули неринкові чинники. При великих угодах інформація про економічні характеристики й умови продажу часто недоступна або неповна, тому в таких випадках ринковий підхід може лише окреслити діапазон, у якому найімовірніше знаходитиметься величина ринкової вартості. Саме тому оцінку ОПІВ на основі цього підходу варто виконувати обережно. Але за наявності достатньої кількості достовірної інформації про нещодавні продажі подібних об'єктів ринковий підхід дозволяє одержати результат, що максимально близько відбиває відношення ринку до об'єкта оцінки.

Повноцінне використання ринкового підходу може бути лише за наявності в покупця можливості вибору ОПІВ з-поміж інших подібних і з такими ж функціями. При цьому з кількох ОПІВ, приблизно однакового значення й корисності, в покупця має бути змога вибрати той, котрий влаштовує його за переліком таких властивостей: функціональне призначення, прийнятна вартість, тривалість терміну використання, ступінь захищеності, його унікальність та інші характеристики.

Під час передачі прав на об'єкти права промислової власності на ринкових умовах виникають додаткові труднощі. Чим унікальнішим є виробництво або продукція, в яких реалізовано право на об'єкт права промислової власності, тим складніше знайти покупця і, відповідно, тим менше вірогідність повноправних ринкових відносин. І навпаки, чим значніше виробництво й чим більше таких виробництв у світі, тим легше знайти покупців патентів та інших прав, і тем легше використовувати ринковий підхід. Прикладом цього може бути виробництво комп'ютерів, калькуляторів, телевізорів тощо.

Перевагою ринкового підходу є те, що він дозволяє визначити так звану справедливу ціну, що щонайкраще відповідає ситуації на ринку.

Необхідною умовою для застосування ринкового підходу є ефективний ринок і доступ до представницької бази даних продажів аналогічних ОПІВ. На жаль, в Україні ще не сформувався повноцінний ринок ОПІВ, тому використання цього підходу для оцінки прав на ОПІВ на цей час є проблематичним.

В основу дохідного підходу покладено принцип очікування, який свідчить про те, що вартість ОПІВ визначається величиною майбутньої вигоди його власника. Формалізується цей підхід шляхом перерахування майбутніх грошових потоків, що генеруються за допомогою ОПІВ, у дійсну вартість.

Як правило, потенційні покупці розглядають ОПІВ, що приносить дохід, з погляду інвестиційної привабливості, тобто як об'єкт вкладення капіталу з метою одержання в майбутньому відповідного прибутку. Однією з основних особливостей ОПІВ, що приносить прибуток, є та, що він дуже рідко належить одному власникові на правах повної власності. Саме тому під час оцінки ОПІВ зазвичай розглядаються конкретні набори прав власності, що визначають предмет оцінки.

Оскільки в основі дохідного підходу лежить принцип очікування майбутньої вигоди, то істотним моментом є чітке визначення та класифікація цих вигід для однакового їх тлумачення. Вважається, що вигода від володіння ОПІВ передбачає право одержувати всі регулярні доходи під час володіння, а також дохід від продажу ОПІВ після закінчення володіння, якщо це передбачено ліцензійною угодою.

В основу дохідного підходу до оцінки об'єктів інтелектуальної Власності покладено математичний апарат, що досить повно викладений у класичній монографії з оцінки нерухомості Дж. Фрідмана та Н. Ордуея.

Стосовно оцінки вартості об'єктів права інтелектуальної власності зміст дохідного підходу полягає в тому, що вартість будь-якого об'єкта інтелектуальної власності можна ототожнити з капіталом певної величини, здатної генерувати додатковий прибуток або, кажучи точніше, надлишкову додаткову вартість на умовах ефективного використання цього активу. Отже, для розв'язання зворотної задачі необхідно визначити додатковий прибуток за будь-який період, який можна отримати за рахунок еманації нових ідей, принципів, удосконалень в організаційну, технологічну або підприємницьку діяльність підприємства. При цьому додатковий прибуток ототожнюється з прибутком на якийсь капітал, що дорівнює вартості конкретного об'єкта права інтелектуальної власності.

Кожному з підходів відповідає один або кілька методів. Стосовно оцінки прав на ОПІВ зв'язок підходів з методами можна представити в такий спосіб.

Підходи Методи

Витратний підхід метод прямого відновлення метод заміщення метод

фактичних витрат

метод приведених витрат

Порівняльний підхід метод порівняння продажів

Дохідний підхід метод прямої капіталізації

метод дисконтування грошових потоків

метод надлишкового прибутку

метод роялті

метод звільнення від роялті

Метод прямого відновлення полягає у визначенні вартості заміщення з подальшим відніманням сум зносу. Відновлювальна вартість активу визначає суму витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу. Ці витрати мають ґрунтуватися на сучасних цінах на сировину, матеріали, енергоносії, комплектування, інформацію, а також на середньогалузевій вартості робочої сили визначеної кваліфікації.

Метод заміщення полягає у визначенні вартості заміщення ОШВ з подальшим вирахуванням сум його зносу. При оцінці активу за цим методом використовується принцип заміщення, який стверджує, що максимальна вартість власності визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити під час купівлі активу з аналогічною корисністю або з подібною споживчою вартістю.

Метод фактичних витрат найчастіше застосовується для визначення балансової вартості прав на ОПІВ для цілей постановки їх на бухгалтерський облік і відображення цієї вартості на балансі в якості майна підприємства на дату постановки цього майна на бухгалтерський облік або на дату введення в експлуатацію.

Розрахунок поточної ринкової вартості об'єкта оцінки методом «приведених витрат» полягає, в загальному випадку, в перерахуванні фактичних минулих витрат на створення та підготовку до використання об'єкта оцінки в поточну вартість, тобто в його вартість на дату оцінки.

Метод порівняння продажів є основним при ринковому підході. За наявності відповідних умов метод дозволяє визначити найточнішу, так звану справедливу ціну. Однак, попри свою простоту, його використання пов'язане з певними труднощами, властивими для порівняльного підходу.

Метод прямої капіталізації доходу застосовується в разі, коли прогнозується постійний за величиною і рівний за періодами прогнозування чистий операційний прибуток, одержання якого не обмежується в часі.

Метод дисконтування грошових потоків належить до методів непрямої капіталізації. В основу методу покладено перший закон фінансів. Співвідношення між дійсною та майбутньою вартістю зафіксовано формулою зростання знижки в майбутніх грошових потоках за методом складного відсотка.

Метод надлишкового прибутку є різновидом методу дисконтування грошових потоків. Відмінність полягає в тому, що за грошовий потік приймається чистий надлишковий прибуток, генерований у періоді t. Тут під надлишковим прибутком розуміють отримано за рахунок використання ОПІВ понад той прибуток, що його отримували в цьому виробництві до використання ОПІВ.

Розрахунок ринкової вартості інтелектуальної власності методом роялті заснований на практиці міжнародного обміну технологіями і є процедурою оцінки, на основі міжнародного досвіду продажу ліцензій.

Метод звільнення від роялті використовується за наявності інформації про угоди з подібними активами або щонайменше даних про ставки роялті, що використовувались в аналогічних справах. Суть цього методу ґрунтується на припущенні, що інтелектуальна власність, яку використовують на підприємстві, йому не належить.

Одним зі значних об'єктів авторського права є програми для ЕОМ. Але методик для оцінки вартості прав на них практично немає.

Якщо програма розроблена для використання у власному виробництві або на замовлення, то її вартість можна розрахувати, ґрунтуючись на підході на основі активів, наприклад, за методом вихідних витрат.

Відповідно до Положення бухгалтерського обліку 16 «Витрати» на собівартість програми можуть бути віднесені:

заробітна плата основних працівників, а також нарахування на заробітну плату;

прямі матеріальні витрати: вартість спожитої електроенергії та носіїв, на які будуть записані програми;

інші витрати: на видаткові матеріали, відрядження основних працівників, послуги сторонніх організацій тощо.

Виходячи з вище викладеного, розглянемо приклад розрахунку вартості комп'ютерної програми, розробку якої вело ТОВ «Караван» на протязі 2 місяців

№ п/п Стаття витрат Сума, грн.

Заробітня плата розробників програмного забезпечення (програмістів) 10 000

Нарахування на заробітну плату 3780

Амортизація програмного забезпечення 100

Амортизація технічних засобів 150

Електроенергія 500

Видаткові матеріали 200

Послуги сторонніх організацій 1000

Разом: 15 730

Хоча й конкретних методик для оцінки вартості комп'ютерних програм майже немає, оцінюючи об'єкти ЕОМ, ми враховуємо витрати під час виробництва (написання коду, розробки дизайну та ін.). На сьогодні, на жаль, багато спеціалістів при оцінці використовують порівняльний метод, дивлячись на вартість ЕОМ на ринку нематеріальних активів.

ВИСНОВКИ

Не існує універсального, точного методу визначення вартості комп'ютерних програм, оскільки кожна з них настільки індивідуальна, що неможливо створити математичний алгоритм для достовірного та точного розрахунку вартості цього об'єкта.

Для практичної оцінки вартості комп'ютерної програми фахівці рекомендують використовувати витратний та порівняльний підходи. В даній роботі вартість обчислювалась за допомогою витратного підходу.

В цій роботі розкриті основні поняття та їх сутність у сфері інтелектуальної власності, а саме - авторського права.

Розглянуті питання правової охорони об'єктів інтелектуальної власності в Україні, види відповідальностей за порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності та міри покарання, передбачені законодавством.

Розглянута практика входження об'єктів інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства на прикладі ТОВ «Караван».

Розглянуті основні підходи та методи до оцінки об'єктів інтелектуальної власності. Виконані розрахунки оцінки вартості об'єктів авторського права, а саме - комп'ютерної програми.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Авторське право [Електронний ресурс]. - Елетрон. дан. - Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki.html. - Назва з екрана;

2. Про авторське право та суміжні права: Закон України від 23 грудня

1993 р. № 3792-XIІ: [Електрон. ресурси]/Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=3&nreg=3792-12.html. - Загол. з екрана.

3. Цивільний кодекс України: від 16 січня 2003 р. № 435-ІV: [Електрон. ресурси]/Режим доступу: http://www.bmr.lg.ua/index.php?option=com.html. - Загол. з екрана.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8074 - Х: [Електрон. ресурси]/ Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=80731-10. - Назва з екрана.

5. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341 - ІІІ: [Електрон. ресурси]/ Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=12&nreg=2341-14. - Назва з екрана.

6. Авторське право [Електронний ресурс]. - Елетрон. дан. - Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki.html. - Назва з екрана;

7. Карпова, Н.Н. Практика оценки нематериальных активов и интеллектуальной собственности [Текст]: учеб. пособие/Г. Г. Азгальдов,

Е. А. Базанчук, Н. Н. Шаранова. - Москва, 2000г. - 250 с.;

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 „Нематеріальні активи” // Українська інвестиційна газета. - 2001. - № 48(320). - С. 26-29.

9. Цибульов, П. М. Основи інтелектуальної власності [Текст]: навч. посіб./ П. М. Цибульов. - К., 2005. - 74 с.

10. ТОВ «Караван» [Електронний ресурс]. - Елетрон. дан. - Режим доступу: http://www.smida.gov.ua/emitents/zvit_menu.php?id=10087&forma=BUS_TEXT&zvit_type=vat177&kod=32307835. - Назва з екрана;

11. Комп'ютерна програма як особливий вид нематеріальних активів [Електронний ресурс]. - Елетрон. дан. - Режим доступу: http://www.idportal.org/page-id-584.htm. - Назва з екрана;

12. Оценка стоимости компьютерных программ и баз данных [Електронний ресурс]. - Елетрон. дан. - Режим доступу: http://www.idasoft.ru/appraisal/. - Назва з екрана;

13. Процедура оценки стоимости программного продукта или базы данных [Електронний ресурс]. - Елетрон. дан. - Режим доступу: http http://www.idasoft.ru/procedure/. - Назва з екрана;

14. Критерии оценки компьютерных программ и баз данных [Електронний ресурс]. - Елетрон. дан. - Режим доступу: http://www.idasoft.ru/process/. - Назва з екрана;

15. Правовая охрана программного обеспечения для ЭВМ [Електронний ресурс]. - Елетрон. дан. - Режим доступу: http://www.idasoft.ru/security/. - Назва з екрана;

16. Оценка стоимости компьютерных программ и программного обеспечения [Електронний ресурс]. - Елетрон. дан. - Режим доступу: http://ocenka-corp.ru/?id=ocenka_stoimosti_kompjuternyh_programm/. - Назва з екрана;

17. Яку форму правової охорони обрати для комп'ютерної програми? [Електронний ресурс]. - Елетрон. дан. - Режим доступу: http://www.idportal.org/page-id-584.htm /. - Назва з екрана;

18. Компьютерная программа как объект защиты авторского права [Електронний ресурс]. - Елетрон. дан. - Режим доступу: http://www.idportal.org/page-id-584.htm /. - Назва з екрана;

19. Оценка стоимости компьютерных программ и программного обеспечения [Електронний ресурс]. - Елетрон. дан. - Режим доступу: http://www.c-a.ru/program.htm/. - Назва з екрана;

20. Разработка программного обеспечения [Електронний ресурс]. - Елетрон. дан. - Режим доступу: http://www.mysoftware.ru/. - Назва з екрана;

Размещено на Allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Авторський договір

Зміст

• Вступ
• Розділ І. Становлення авторського права в Україні
• Розділ ІІ. Авторський договір
• ІІ.1 Договір у правовідносинах при використанні інтелектуальної власності
• ІІ.2 Авторській договір: поняття та види
• ІІ.3 Правові питання складання авторських договорів
• ІІ.4 Зміст авторських договорів
• ІІ.5 Обов'язки сторін авторського договору
• ІІ.5.1 Обов'язки автора твору
• ІІ.5.2 Обов'язки особи, яка використовує твір
• Загальні висновки

Використана література

Вступ

В Україні створюється національна система охорони авторського права і суміжних прав. Створюється не на порожньому місці. Історія захисту прав авторів на території України нараховує понад сто років. Пов'язана вона з активною суспільною, добродійною діяльністю видатних діячів національної культури, передусім літератури, музичного мистецтва, театру.

З утворенням України як самостійної держави і орієнтацією її на розвиток ринкових відносин став відчуватися недостатній рівень охорони в Україні прав авторів. Виникла потреба у зміні чинного законодавства у сфері авторського права і приведення його у відповідність з міжнародним рівнем. Система охорони авторського права може ефективно працювати за наявності нормативно-правової бази в цій сфері та відповідної структури.

Авторське право -- один з інститутів цивільного права, який регулює майнові та особисті немайнові відношення, пов'язані із створенням та використанням творів літератури, науки та мистецтва. Як самостійний інститут, авторське право розв'язує конкретні завдання, які містять в себе всесвітню охорону власних та майнових прав та законних інтересів авторів; забезпечує правову охорону для творів, що були створені, а також умови для створення нових наукових та мистецьких творів. Своїми напрямками на створення нематеріальних творчих результатів авторське право зближується з аналогічними інститутами права, що охороняють результати творчої діяльності.

Як засвідчує світовий досвід, виважена й послідовна політика в галузі авторського права є важливим чинником успішного розвитку держави. Без неї немислимі ані подолання кризових явищ, ані завоювання висот в економічному, соціальному прогресі.

Становлення в Україні національної системи охорони авторського права можна розглядати як загальнонаціональне, загальнодержавне завдання. Впровадження виключно цивілізованих відносин у сфері використання інтелектуальної власності, приборкання найбільш поширених, цинічних форм ”піратства”, витіснення з внутрішнього ринку низькопробної продукції, запобігання недобросовісної конкуренції, входження у європейський і світовий інтелектуальний простір може бути досягнуто лише при постійній і неослабній увазі з боку держави до проблем авторського права, спільних, зацікавлених дій усіх гілок влади, при активній підтримці широкої громадськості.

Розділ І. Становлення авторського права в Україні

Прийнятий Верховною Радою України 23 грудня 1993 року і введений в дію з дня опублікування -- 23 лютого 1994 року -- Закон України “Про авторське право і суміжні права” став узагальнюючим документом. Він побудований на сучасних міжнародних нормах використання творів науки, літератури і мистецтва. Закон враховує сучасні тенденції в правовому регулюванні використання як традиційних, так і нових видів інтелектуальної власності -- наприклад, комп'ютерних програм. Знято невиправдані обмеження прав авторів. До мінімуму зведені випадки бездоговірного використання творів.

Нова редакція Закону України “Про авторське право і суміжні права”, Прийнята Верховною Радою 2 листопада 2000 року, є подальшим кроком на шляху впровадження до національного законодавства європейських і світових норм і стандартів.

Нині в Україні активно формується система національного законодавства в цій важливій сфері інтелектуальної власності. Держава прагне охопити нормами авторського права усі без винятку сфери використання творів, зокрема при їх виданні, публічному виконанні, тиражуванні засобами звуко- і відеозапису, при випуску промисловим способом, переробках, адаптаціях, розповсюдженні шляхом продажу, прокату.

Держава прагне охопити нормами авторського права усі без винятку сфери використання творів, зокрема при їх виданні, публічному виконанні, тиражуванні засобами звуко- і відеозапису, при випуску промисловим способом, переробках, адаптаціях, розповсюдженні шляхом продажу, прокату.

Чим характеризується нинішній стан національної системи охорони авторського права? Які тут найбільш гострі, болючі, нерозв'язані питання?

Триває складний, суперечливий процес розпаду театрального, концертного, видовищного життя, що склалося за десятиліття існування адміністративної системи, відвідало тодішнім умовам, було певним виразом суспільної свідомості. Натомість народжуються нові форми культурно-мистецького буття, що спонукаються технічним прогресом, світовим шоу-досвідом, ринковою комерціалізацію відносин. Завдання держави -- своєчасно і кваліфіковано відреагувати на болюче для суспільства витіснення одних мистецьких явищ іншими, максимально зменшити негативний ефект цього витіснення, забезпечуючи керовану плавність переходу до нової духовної та естетичної якості, захистити конституційне право авторів творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм на володіння, користування та розпорядження своєї інтелектуальної власності.

Негаразди у сфері культури, авторського права набули в Україні небезпечного масштабу, загрозливого характеру. Подолання їх можливе лише вживанням державою заходів системного характеру, енергійним та рішучим формуванням цивілізованого ринку інтелектуальної власності. Йдеться передусім :

Про вдосконалення законодавства шляхом оперативного внесення змін і доповнень до чинних актів, прийняття ряду урядових постанов.

Про координацію діяльності органів виконавчої влади функціональної спрямованості як обов'язкову умову забезпечення високоефективної системи охорони об'єктів авторського права.

Про подолання традиційної недооцінки в економічному, соціальному, суспільному житті країни значення об'єктів авторського права.

Якщо Україна прагне слідувати кращим світовим зразкам (а альтернативи цьому нема), то необхідно культивувати право цивілізованого користування будь-яким твором за будь-яких обставин. Традиційна недооцінка проблем, про які йдеться, має поступитись місцем традиції всілякої підтримки сфери авторського права.

Беззастежне правомірне використання в Україні творів вітчизняних і зарубіжних авторів, ефективна боротьба з піратством у сфері звуко- і відеозаписів, книговидання, поширення комп'ютерних програм дозволять нашій державі вирішити не тільки найближчі, поточні, а й перспективні завдання, а саме:

суттєво поліпшити матеріальне становище письменників, композиторів, художників, інших діячів культури і мистецтва, розробників комп'ютерних програм та інших;

відчутно наповнити державний бюджет;

покращити фінансування вітчизняної культури;

забезпечити виконання Україною міжнародних зобов'язань у сфері об'єктів авторського права тощо.

Сьогодні в Україні правовідносини у сфері надання, використання і захисту авторського права викладені в Конституції України, Законі ”Про власність, Законі ”Про авторське право і суміжні права”, цивільному, кримінальному, адміністративному та митному законодавствах, підзаконних актах, а також у міжнародних договорах і угодах, учасницею яких є Україна.

Законодавчі акти щодо охорони авторського права містять положення, які спрямовані на захист прав, що ними надаються. Однією із найважливіших умов успішного розвитку авторського права є не лише визнання за авторами і особами, які отримали права на ці об'єкти, відповідних цивільних прав, а й забезпечення їх надійного захисту. Автори і особи, які отримали права на об'єкти авторського права, повинні мати можливість забезпечити їх захист на належному рівні для запобігання подальшим порушення і для компенсації шкоди, заподіяної внаслідок таких порушень.

У зв'язку з цим слід зазначити, що система охорони авторського права не лише повинна бути підкріплена ефективною системою захисту прав, що має відповідну нормативно-правову базу та інфраструктуру, а й має бути укомплектована необхідною кількістю підготовлених і досвідчених фахівців.

Слід зазначити, що найвразливішою виявилась саме система захисту авторського права. Здавалось б, зазначені і Законі України ”Про авторське право і суміжні права” основні положення захисту авторських прав досить жорсткі. Проте порушення авторського права продовжують мати місце, більше того, вони мають тенденцію до зростання. Постає питання, чому ж нібито непогані правові норми не забезпечують належного захисту проти цих порушень? На думку деяких авторів, передусім тому, що не вироблений правовий механізм захисту проти порушень авторського права.

З урахуванням судової практики, яка є на сьогоднішній день у сфері захисту авторського права, треба зробити висновок, що існує велика необхідність удосконалення цивільних, кримінальних і адміністративних процедур з метою посилення такого захисту.

Відомо, що захист прав на об'єкти авторського права здійснюється в передбаченому законодавством порядку, тобто за допомогою застосування належної форми, засобів і способів захисту.

Форми поділяють на загальну і спеціальну форми реалізації передбачених законом заходів захисту. Відповідно до першої -- захист прав на об'єкти авторського права здійснюється у судовому порядку, а до другої -- в адміністративному порядку.

Способи захисту прав та законних інтересів авторів і власників прав на об'єкти авторського права, що розглядаються в судовому порядку (в судах загальної юрисдикції, арбітражних і третейських судах), розподіляються на цивільно-правові і кримінально-правові.



Розділ ІІ. Авторський договір

авторський право договір охорона

ІІ.1 Договір у правовідносинах при використанні інтелектуальної власності

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні об'єкти інтелектуальної власності перетворилися в один з чинних факторів економічних відносин. Комерціалізація інтелектуальної власності, відповідно, ставить за основу проблему цивілізованого використання об'єктів інтелектуальної власності. Проблема комерційного використання результатів інтелектуальної діяльності в умовах ринку -- комплексна, багатогранна проблема, що містить в собі правові, технологічні, економічні, виробничі та інші питання.

На практиці за умови використання об'єктів інтелектуальної власності встановлюються різного роду договірні відносини, наприклад, між співавторами про порядок користування правами та в зв'язку з виплатою гонорару.

Проте в даний час в Україні право застосовна практика в охороні і правовому режимі використання інтелектуального продукту вкрай недостатня, що викликає певні труднощі у розробці договірних документів між суб'єктами договірних відносин. Під договором у цивільному праві розуміється угода сторін, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних відносин.

Ст. 41 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначає договір як сукупність обов'язків, забезпечуваних правом. Виникнення зобов'язань починається з моменту, коли договір, укладений за взаємною згодою сторін, стає чинним (ст. 4, ст.151, ст.164 ЦК).

ІІ.2 Авторській договір: поняття та види

Авторський договір - це консенсуальна угода, за якою автор або правонаступники передають готовий твір певній особі для використання, або ж автор бере на себе обов'язок створити певний твір і передати його для використання обумовленим у договорі способом.

Договір двосторонній, оскільки кожна із сторін наділена певними правами і обов'язками.

Існують конкретні види авторських договорів про передачу твору для використання: договір про видання або перевидання твору і оригіналі (видавничий договір); договір про депонування рукопису; договір про публічне виконання твору (постановочний договір); договір про використання твору у кінофільмі чи телевізійному фільмі (сценарний договір), у радіо- чи телевізійній передачі; договір про створення твору образотворчого мистецтва з метою публічного виставлення (договір художнього замовлення); договір про використання у промисловості твору декоративно-прикладного мистецтва тощо.

Видавничий договір як один із видів авторських договорів характеризується специфічним способом використання твору - видання і розповсюдженням твору через торгівлю, бібліотеки та інші організації. Видавничі договори розрізняються за своїм предметом - договори на видання літературних творів, творів образотворчого мистецтва, музичних творів. Договори на видання літературних творів поділяються на видання оригінальних творів та на видання творів у перекладі як вітчизняних авторів, так і зарубіжних.

Останнім часом все більшого поширення набувають комерційні видавничі договори, за якими видання літературного твору здійснюється видавництвом на кошти самого автора. На автора також покладається обов'язок розповсюдження твору. Ймовірно, що в умовах ринкової економіки ці договори набудуть поширення.

Умови окремих різновидів видавничих договорів багато в чому співпадають, але вони й істотно відрізняються один від одного характером свого предмета. Так, при виданні літературних творів предмет договору визнається видом літератури, її жанром, призначенням. Поданий рукопис має відповідати погодженій заявці, плану, навчальній програмі (для навчальної літератури), обумовленому обсягу. Предмет видавничого договору на видання творів образотворчого мистецтва визначається назвою, темою, сюжетом, видом роботи, її розміром, технікою виконання тощо. Видання музичних творів здійснюється шляхом передачі видавництву нот у вигляді клавіру, партитури.

Видавничий договір може бути укладений як на готовий твір, так і на твір, що буде створено в майбутньому. Цей останній договір називається ще договором замовлення (літературного або художнього).

Договір на депонування рукопису складається у тих випадках, коли твір має вузькоспеціалізований характер і необхідно швидко одержати інформацію про нього, вдаються до депонування. За цим договором організація за погодженням з автором передає належним чином оформлений оригінал разом із рефератом твору інформаційному органу, який зобов'язаний безплатно зберігати оригінал і надавати інформацію про нього шляхом публікації реферату. Крім того, цей орган зобов'язаний на замовлення всіх зацікавлених осіб виготовляти копії твору повністю або частково і видавати їм. Частіше за все на депонування передають оригінали рефератів статей, оглядів, монографій, збірників наукових праць, матеріали конференцій, з'їздів, нарад і симпозіумів вузькоспеціалізованого характеру, які видавати друкарським способом немає можливості.

При постановочному договорі твір може бути випущений у світ публічним виконанням у видовищному закладі. Контрагентами договору є, з одного боку, автор - творець сценічного твору або його правонаступники, а з іншого - видовищний заклад (постановник). За цим договором автор передає або зобов'язується створити і передати видовищному закладу драматичний, музичний, музично-драматичний, хореографічний або пантомімний твір, а заклад-постановник зобов'язується здійснити в межах обумовленого договором або законом строку постановку і публічне виконання твору (випустити його в світ) та сплатити автору винагороду. Винагорода складається з двох частин: одноразової винагороди та збору за кожний спектакль.

За сценарним договором автор передає або зобов'язується створити і передати кіно- , теле- або радіостудії сценарій фільму або теле- чи радіопередачі в обумовлений договором строк, а студія зобов'язується виплатити автору винагороду. Предметом договору може бути твір - літературний сценарій, який має відповідати творчій заявці, що додаються до договору. У заявці викладається основна ідея, сюжетний задум і характеристика головних дійових осіб.

За договором художнього замовлення автор зобов'язується створити і передати замовнику в обумовлений договором строк твір образотворчого мистецтва, а замовник зобов'язаний виплатити автору погоджену винагороду. Це поки що єдиний з авторських договорів, у якому контрагентом автора може бути не тільки юридична особа, а й громадянин. Особливість вказаного договору полягає в тому, що замовник не зобов'язаний випускати твір у світ, тобто виставляти твір для публічного огляду. Це право замовника - він може це зробити, а може і не робити

Предметом договору художнього замовлення є твір образотворчого мистецтва. Це - твори живопису, графіки, скульптури, декоративного мистецтва, фотографічні твори і твори, одержані способами, аналогічними фотографії. Перелік творів образотворчого мистецтва не є вичерпним, оскільки досягнення науково-технічного прогресу обумовлюють появу нових об'єктів авторського права, отже, і нових об'єктів художнього замовлення.

Особливістю цього договору є й те, що твір образотворчого мистецтва, створений на замовлення, переходить у власність замовника, якщо інше не передбачено договором.

Договір про використання в промисловості не опублікованого твору декоративно-прикладного мистецтва. Законодавство не визначає, що слід розуміти під творами декоративно-прикладного мистецтва. Практика виробила тільки приблизний перелік творів, які можуть бути предметом зазначеного договору. Це, наприклад, твори, які мають утилітарне, сувенірне або декоративне призначення і вирізняються оригінальним художньо-естетичним виконанням. Це можуть бути художні вироби побутового призначення, які задовольняють практичні потреби, а також є прикрасою середовища і людини. До цієї категорії практика відносить серветки, килими, хустки, одяг, взуття, вироби із шкіри, кістки, пластмаси, іграшки, значки, сувеніри, вироби зі скла, фарфору, металу, ювелірні і галантерейні вироби тощо.

Особливістю означеного договору є те, що контрагентом автора завжди виступає промислове підприємство, яке зобов'язується випустити у світ твір на промисловій основі. Отже, за цим договором автор передає або зобов'язується створити і передати твір декоративно-прикладного мистецтва підприємству, яке зобов'язується випустити його у світ на промисловій основі. Твір має бути придатним для використання в промисловості і відповідати певним художньо-естетичним вимогам. Визнання твору об'єктом декоративно-прикладного мистецтва, і отже, його придатності для використання в промисловості здійснюють спеціалісти (художні ради).

ІІ.3 Правові питання складання авторських договорів

Основною правовою формою використання творів науки, літератури і мистецтва є цивільно-правові договори, які дістали назву авторських.

Використання твору автора іншими особами (користувачами) здійснюється відповідно до ст. 29 Закону про авторське право на підставі авторського договору.

За таким договором автор зобов'язаний створити і передати замовлений твір або передати готовий твір для використання, а користувач зобов'язаний використати або почати використання твору передбаченим договором способом в обумовленому ним обсязі, у визначений строк і виплатити автору встановлену договором винагороду.

Це самостійна група договірних зобов'язань, які відзначаються певними особливостями. Передусім, суб'єктами вказаних договорів, з одного боку, завжди є автор (співавтори) або їхні правонаступники, а з іншого боку - як правило, певна організація, яка за родом своєї діяльності може використати твір обумовленим у договорі способом. Правонаступниками можуть бути спадкоємці та інші особи, яким автор передав право використання твору. Це, наприклад, законні представники автора -- батьки або опікуни і піклувальники, якщо з будь-яких причин сам автор не може скористатися своїм правом на використання твору. Як уже зазначалося, здатність до творчої діяльності не збігається з цивільно-правовою дієздатністю. Нерідко авторами можуть бути неповнолітні і навіть малолітні.

Якщо з боку автора виступають дві або більше особи (співавтори, кілька спадкоємців або інших правонаступників), то для укладання договору необхідна згода усіх цих суб'єктів, незалежно від того, яка частка авторської винагороди їм належить. Без такої згоди твір не можна використовувати. Означені особи можуть доручити ведення переговорів, підписання договору, а інколи й подальшу роботу з автором комусь одному, але таке доручення має бути оформлено в письмовому вигляді, воно становить частину авторського договору.

При укладанні авторського договору з кількома співавторами слід з'ясувати характер співавторства - подільне чи неподільне. У першому випадку в договорі може бути відзначено авторство окремих співавторів. Проте в усіх випадках колективного твору укладається один авторський договір.

У випадку використання кількох колективних творів на кожний із них укладається окремий авторський договір. Наприклад, із співавторами слів пісні - один договір, а із співавторами музики - другий. У такому випадку це - окремі види творів, а не співавторство.

Автор може передати право на використанні свого твору як на території України, так і за її межами будь-яким громадянам і юридичним особам, у тому числі іноземним. У більшості випадків контрагентами авторів (співавторі та їхніх правонаступників), як правило, є юридичні особи - державні, громадські, кооперативні та інші організації будь-якої форми власності, які можуть використовувати твір у той чи інший спосіб. Проте в деяких авторських договорах контрагентом автора можуть бути і громадяни, наприклад, замовник у договорі художнього замовлення. Будь-який громадянин може укласти договір із художником або скульптором про створення певного твору. Але у видавничих, постановчих, сценарних та деяких інших авторських договорах контрагентами авторів є, як правило, юридичні особи.

Авторські договори з іноземними авторами укладаються за участю Державного агентства України з авторських і суміжних прав.

Важливою особливістю авторських договорів є те, що об'єктами (предметами) їх є нематеріальні блага - твори науки, літератури чи мистецтва. Вони стають об'єктом договору за однієї умови - якщо виражені в такій об'єктивній формі, яка дозволяє відтворювати і розмножувати їх. Об'єктом авторського договору можуть бути твори, вже створені на момент укладення договору, а також твори, які автор (співавтори) зобов'язуються створити і передати для використання.

Важливою творчою ознакою об'єкта договірних відносин є новизна твору, яка може виявлятися або в самому змісті твору і формі викладу нового змісту, або тільки у формі викладу вже відомого змісту.

Авторський договір має бути укладений у письмовій формі, якщо законодавством не передбачено інше (п.2 ст. 29 Закону про авторське право). Письмова форма не обов'язкова для договорів про опублікування творів у періодичних виданнях та енциклопедичних словниках.

ІІ.4 Зміст авторських договорів

Як і будь-який цивільно-правовий договір, авторський договір має відповідати вимогам закону і містити всі необхідні умови та реквізити, без яких договір є не дійсним (сторони договору, їх адреси і місце знаходження тощо). Сторонами в авторських договорах з одного боку завжди є громадянин - автор або його правонаступники, а з другого, як правило, --юридична особа, яка за родом своєї діяльності має змогу випустити твір у світ. Це можуть бути державні, колективні, акціонерні та інші організації будь-яких форм власності. Із цього загального правила є лише два винятки - у договорі художнього замовлення замовником може бути і громадянин, а в договорах про депонування рукописів з обох боків виступають організації.

Об'єктом договору, як уже зазначалось, є результат творчої праці - твір, втілений у таку об'єктивну форму, що робить його придатним для сприйняття іншими способами, відтворення і розповсюдження.

Використання твору допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, яка має авторське право (ст.29 Закону про авторське право). Форма авторського договору письмова, якщо законодавством не передбачено інше. Недодержання простої письмової форми, що вимагається законом, у разі виникнення спору позбавляє сторони змоги посилатися для підтвердження угоди на показання свідків. Однак недодержання письмової форми не спричинює недійсності авторського договору. Більш того, закон допускає в окремих випадках можливість укладати авторський договір в усній формі, наприклад, про опублікування творів у періодичних виданнях та енциклопедіях.

Строки в авторських договорах має суттєве значення. Для різних авторських договорів вони не однакові. У видавничому договорі слід розрізняти строк його дії, строк випуску твору у світ, строк подання роботи до видавництва за договором замовлення, строки для розгляду і оцінки твору та інші. Відповідно до чинного законодавства видавничий договір діє протягом встановленого строку. Безстрокові договори не допускаються.

Строк для випуску твору в світ менший від строку дії видавничого договору. Цей строк конкретизується в Типових видавничих договорах. Так, твір обсягом до десяти авторських аркушів має бути випущений у світ протягом одного року, понад десяти авторських аркушів - протягом двох років.

Типові видавничі договори передбачають також конкретні строки для подання твору до видавництва. Строк, протягом якого автор зобов'язаний створити і передати видавництву обумовлений договором твір, визначається тільки угодою сторін, він не підлягає нормуванню.

Строки розгляду і оцінки твору нормовані і не можуть змінюватися угодою сторін ні в більший, ні в менший бік.

Відповідно до Типового видавничого договору рукопис вважається таким, що надійшов до видавництва, якщо він поданий комплектно, належним чином оформлений і протягом десяти днів після його одержання видавництво не пред'явило авторові претензій щодо оформлення чи комплектності рукопису.

Протягом 30 днів і додатково ще по 4 дні на кожний авторський аркуш видавництво зобов'язане розглянути поданий у належному вигляді рукопис і повідомити автора або про схвалення твору, або про його відхилення на підставах, передбачених договором, або про внесення до твору необхідних поправок з точним визначенням їх суті. Виправлений автором рукопис видавництво має розглянути протягом 15 днів і додатково по два дні на кожний авторський аркуш. Якщо авторові протягом зазначеного строку не було надіслано повідомлення, твір вважається схваленим. Для інших видів авторських договорів відповідними типовими договорами також встановлені конкретні строки для створення і передачі твору організації, для його розгляду і опрацювання, але іншої тривалості.

Усі авторські договори двосторонні, тобто кожна із сторін наділена певними правами та обов'язками.

ІІ.5 Обов'язки сторін авторського договору

ІІ.5.1 Обов'язки автора твору

За авторським договором (крім договору про депонування рукопису) автор передає або зобов'язується створити і в обумовлений договором строк передати організації (або громадянину - в договорі художнього замовлення) оформлений відповідно до встановлених вимог твір.

Автор твору зобов'язаний (там, де це передбачено типовим договором) вносити за вказівкою організації зміни і поправки, якщо вони виходять за межі умов договору. Інколи виникає необхідність внести відповідні зміни, поправки або доповнення навіть після схвалення твору. У таких випадках автор зобов'язаний допрацювати твір, внести відповідні зміни, поправки чи доповнення.

Автор зобов'язаний на вимогу видавництва і без додаткової винагороди вичитати коректуру, для чого угодою сторін визначається певний строк.

ІІ.5.2 Обов'язки особи, яка використовує твір

Організація, з якою укладено авторський договір про створення і передачу для використання твору, зобов'язана прийняти обумовлений договором твір, розглянути його в установлені строки і відповідно оцінити його. Власне прийняти твір - означає схвалити якість його оформлення. Якщо твір оформлено належним чином, автору видається розписка (повідомлення) про те, що твір прийнято. В усталені строки видавництво має розглянути твір і прийняти рішення про схвалення твору, його доопрацювання або відхилення. Якщо доопрацювання твору з об'єктивних причин неможливе або після доопрацювання було визнано його непридатність для використання, авторський договір підлягає розірванню.

Основним обов'язком особи, яка прийняла твір для використання є випуск його у світ в установлені строки. Відповідно до Закону про авторське право твір вважається випущеним у світ (опублікованим), якщо випущено в обіг примірники твору або твір публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню або в будь-який інший спосіб повідомлений невизначеному колу осіб.

Якщо ж організація протягом визначеного договором строку не здійснила або не почала використання схваленого нею твору, вона зобов'язана на вимогу автора сплатити йому обумовлену винагороду повністю, якщо не доведе, що використати твір не змогла через обставини, які залежать від автора.

Загальні висновки

Форми, прийоми, методи наукової і художньої творчості можуть бути найрізноманітнішими, але вони завжди є результатом творчого процесу, об'єктивним виявом покликання, пошуку, винахідливості тощо. Основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність, література і мистецтво. Об'єктивні результати цих видів творчої діяльності людини і є предметом правової охорони.

Нині в Україні активно формується система національного законодавства в цій важливій сфері інтелектуальної власності. Держава прагне охопити нормами авторського права усі без винятку сфери використання творів, зокрема при їх виданні, публічному виконанні, тиражуванні засобами звуко- і відеозапису, при випуску промисловим способом, переробках, адаптаціях, розповсюдженні шляхом продажу, прокату.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні об'єкти інтелектуальної власності перетворилися в один з чинних факторів економічних відносин. Комерціалізація інтелектуальної власності, відповідно, ставить за основу проблему цивілізованого використання об'єктів інтелектуальної власності. Проблема комерційного використання результатів інтелектуальної діяльності в умовах ринку -- комплексна, багатогранна проблема, що містить в собі правові, технологічні, економічні, виробничі та інші питання.

Формою правового регулювання відносин між автором (авторами) інтелектуальної або художнього твору та юридичною або фізичною особою, яка використовую цей твір, є авторській договір. Авторській договір -- це згода сторін щодо використання творів науки, літературі і мистецтва, які охороняються авторським правом.

Найбільш часто авторськими договорами вважаються згоди між авторами та користувачами, згідно з якими автор передає повністю або частково свої майнові права, тобто надає право використовувати свій твір; при цьому користувач сплачує йому деяку винагороду (гонорар). Всі інші згоди між автором та особою, яка використовує твір, вважаються додатковими згодами і, як правило, договорами не називаються.

Всі інші права на використання твору, які не передані по авторському договору, залишаються за автором.