ВКЛЮЧАЮЧИ В ДОГОВІР УМОВИ ПРО ФОРС-МАЖОРНІ ОБСТАВИНИ, СЛІД РОЗУМІТИ НАВІЩО ЦЕ РОБИТЬСЯ
Що ж таке форс-мажор і яка його практична цінність? Це запитання рано чи пізно має виникати в кожного, хто розробляє або супроводжує договори.
І справді, чи є сенс включати в договір положення про форс-мажор? Якщо так, то що слід зазначати?
Для того щоб дати відповідь, спробуємо з’ясувати, що ж таке форс-мажор (форс-мажорні обставини). Перш за все, поняття «непереборної сили» не слід ототожнювати з обставинами форс-мажору. До першого традиційно належать явища природного характеру (землетрус, повінь, пожежа), тоді як друге поняття є ширшим і включає як поняття непереборної сили, так і явища соціального характеру (страйк, війна, тероризм тощо).
ЩО ТАКЕ ФОРС-МАЖОР?
Повного і однозначного визначення терміна форс-мажор, яке можна було б широко використовувати в практичній договірній практиці, в українському законодавстві немає. Змістовне навантаження терміна форс-мажор ми можемо визначити, виходячи з різних нормативно-правових актів, в яких він вживається. І подекуди з різним значенням. Мається на увазі, що поняття форс-мажору має різний об’єм, тобто в нього включаються різні обставини природного та соціального характеру. По-різному визначаються і правові наслідки форс-мажору.
Визначення форс-мажорних обставин міститься в Законі України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» від 13 вересня 2001 року № 2681-III, у Порядку видачі, обліку, відстрочення та оплати (погашення) векселя (письмового зобов’язання), що видається суб’єктом підприємницької діяльності при здійсненні операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах (наказ ДПА України від 25 лютого 2002 року № 83), Правилах користування електричною енергією, що затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 та інших нормативно-правових актах.
Положення цих актів можна використати для розкриття змісту форс-мажорних обставин у власних договорах. У цілому ж ці обставини є підставою для тимчасового невиконання стороною, яка піддається впливу таких обставин, свого зобов’язання, а також як підстава для звільнення такої сторони від відповідальності в зв’язку з такими обставинами.
Форс-мажорною обставиною в договірних відносинах є зовнішня обставина, що, як правило, не можна передбачити в момент укладання договору, запобігти її виникненню, яку не можна уникнути, або ж попередити її наслідки, і яка не викликана з вини жодної із сторін і створює неможливість виконання договору, його частини або конкретного зобов’язання. При цьому вирішальну роль має той факт, що обставина, яка викликала неможливість виконання положень договору, аби бути визнаною форс-мажорною, тобто такою, що звільняє від відповідальності, повинна бути непередбачуваною в момент укладання договору. Наприклад, обставин форс-мажору не буде, якщо договір укладений стороною в момент, коли їй достовірно відомо про майбутній страйк.
ДОГОВІРНІ МОЖЛИВОСТІ
Сучасний стан українського законодавства, що регулює договірне право, навіть з точки зору наявності в ньому імперативних засад, дозволяє на рівні договорів звільнятися від відповідальності шляхом посилання на об’єктивні обставини, що призвели до неможливості виконання тих чи інших зобов’язань.
У договорі можна закріпити за сторонами обов’язок сповістити іншу сторону про перепони і їх вплив на здатність виконувати зобов’язання. Такий обов’язок є цілком виправданим для договірних цілей, де слід ураховувати інтереси обох сторін, а не лише тієї, яка зазнає дію обставин форс-мажору.
Якщо таке сповіщення однієї сторони про перепони та їх вплив не неможливість виконання нею свого зобов’язання не надійде до іншої сторони в розумний термін після того, як сторона, що не виконала зобов’язання, дізналась або повинна була дізнатись про перепони, вона відповідає за шкоду, що виникла внаслідок ненадання такого повідомлення.
Слід також мати на увазі, що в договорі варто зазначити, що сторона, яка зазнала дії форс-мажорних обставин, має повідомити іншу сторону, як тільки відпаде підстава для звільнення від виконання зобов’язання (застосування відповідальності), тобто як тільки припиниться дія форс-мажорних обставин.
При застосування інституту форс-мажору в договорі слід чітко визначити, що у випадку неможливості виконання як загального порушення договору сторона має сповістити іншу про об’єм неможливості виконання: всього договору або його частини, конкретного зобов’язання або його частини.
Повідомлення про неможливість виконання договору внаслідок дії форс-мажорних обставин має містити посилання: невиконання договору буде мати постійний чи тимчасовий характер; наявна фізична (викрадення товару) або юридична (арешт рахунку податковою службою, внаслідок чого не може відбутися платіж за проданий товар) перепона для виконання зобов’язання.
Інша сторона договору також не повинна «стояти осторонь» форс-мажорних обставин. Доцільно закріпити в договорі, що інша сторона, яка не зазнала дії форс-мажорних обставин, протягом дії вказаних обставин для іншої сторони, не може розірвати договір або анулювати його іншим чином, але може припинити виконання окремих своїх зобов’язань, якщо з суті договору не випливає інше.
Сторона ж, яка не може виконати зобов’язання внаслідок дії форс-мажорних обставин, за загальним правилом, не має відшкодовувати збитки, платити штрафи, пеню поки існує ця обставина. Разом з тим така сторона не звільняється від обов’язку сплатити відсотки за кредитним договором.
Якщо підстави для звільнення від відповідальності продовжують існувати за межами конкретного строку, який сторони передбачили в угоді, кожна із сторін може набувати право на розірвання договору.
АБО ВСЕ, АБО НІЧОГО
І останнє. Найчастіше сторони в договорах обмежуються стандартними умовами щодо виконання зобов’язань, відповідальності, а також форс-мажорних обставин. До того ж, як правило, положення про форс-мажор у договори або взагалі не включають, обмежившись фразою «відповідальність сторін визначається законодавством», або ж обмежуються загальним положенням про те, що форс-мажор є обставиною, яка звільняє сторону від виконання своїх зобов’язань та відповідальності. Зрозуміло, що такі загальні фрази є занадто загальними. Лише чітке і детальне врегулювання в договорах інституту форс-мажору дозволить сторонам уникнути в майбутньому багатьох проблем, пов’язаних з об’єктивними ризиками.
